На Марсі в низьких широтах можливо існує водяний лід
Залишки сучасного льодовика, знайдені поблизу екватора Червоної планети, свідчать про можливе сьогоднішнє існування водяного льоду в низьких широтах.
Про це розповідають в Інституті SETI.
На 54-ій конференції з місячних і планетарних наук, що проходила у Вудлендсі, штат Техас, учені зробили революційну заяву про виявлення реліктового льодовика поблизу екватора Марса. З розташуванням у Східному Лабіринті Ночі за координатами 7° 33' південної широти, 93° 14' західної довготи, цей факт має велике значення, оскільки припускає наявність поверхневого водяного льоду на Марсі у недавні часи, навіть поблизу екватора. Це відкриття також дозволяє припустити, що лід все ще може існувати на невеликій глибині в цьому районі, що може мати значні наслідки для майбутніх досліджень людиною.
Поверхневий об'єкт, ідентифікований як "реліктовий льодовик", є одним з багатьох світлоколірних відкладень (СКТ), виявлених у регіоні. Як правило, СКТ складаються в основному зі світлозабарвлених сульфатних солей, але це родовище також має багато ознак льодовика, включно з полями тріщин і моренними смугами. За оцінками, довжина льодовика становить 6 кілометрів, ширина - до 4 кілометрів, а висота поверхні коливається від +1,3 до +1,7 кілометра. Це відкриття свідчить про те, що недавня історія Марса могла бути більш водною, ніж вважалося раніше, що може мати наслідки для розуміння придатності планети для проживання.
"Ми виявили не лід, а відкладення солі з докладними морфологічними характеристиками льодовика. Ми думаємо, що тут сталося те, що сіль утворилася на вершині льодовика, зберігши при цьому форму льоду під низом, аж до таких деталей, як поля тріщин і моренні смуги", - сказав доктор Паскаль Лі, планетолог з Інституту SETI та Інституту Марса, провідний автор дослідження.
Наявність вулканічних матеріалів, що покривають регіон, натякає на те, як сульфатні солі могли утворитися та зберегти під собою відбиток льодовика. Коли свіжовивержені пірокластичні матеріали (суміші вулканічного попелу, пемзи та блоків гарячої лави) вступають у контакт з водяним льодом, сульфатні солі, подібні до тих, що зазвичай становлять світлі відкладення Марса, можуть сформуватися й перетворитися на затверділий, вкритий кіркою сольовий шар.
"Цей регіон Марса має історію вулканічної активності. І там, де деякі вулканічні матеріали стикалися з льодом льодовика, на межі між ними могли відбуватися хімічні реакції, унаслідок яких утворився затверділий шар сульфатних солей", - пояснює Сурабх Шубхам, аспірант геологічного факультету Університету Мериленду та співавтор дослідження. "Це найімовірніше пояснення гідратованих і гідроксильованих сульфатів, які ми спостерігаємо в цьому світлоколірному родовищі".
Згодом, коли ерозія видалила вулканічні матеріали, що покривали його, оголився кірковий шар сульфатів, що дзеркально відображає льодовиковий лід, який перебуває під ним, і це пояснює появу соляних відкладень, що є унікальними для льодовиків особливостями, як-от ущелини та моренні смуги.
"Льодовики часто представляють характерні типи особливостей, включно з крайовими, розсувними та полями розколин як "хрестики-нулики", а також смугами надвигової морени та шаруватістю. Ми бачимо аналогічні особливості в цьому світлоколірному відкладенні за формою, розташуванням і масштабом. Це дуже інтригує", - сказав Джон Шутт, геолог з Інституту Марса, досвідчений провідник по льодовикових полях в Арктиці й Антарктиці та співавтор цього дослідження.
Дрібномасштабні особливості льодовика, пов'язане з ним відкладення сульфатних солей та вищерозміщені вулканічні матеріали дуже рідко вкриті кратерами від ударів і, очевидно, є геологічно молодими, найімовірніше, амазонського віку - найпізнішого геологічного періоду, до якого належить сучасний Марс. "Ми знаємо про льодовикову активність на Марсі в багатьох місцях, зокрема поблизу екватора в більш віддаленому минулому. Також ми знаємо про нещодавню льодовикову активність на Марсі, але поки що тільки у більш високих широтах. Відносно молодий реліктовий льодовик у цьому місці говорить нам про те, що на Марсі в недавні часи існував поверхневий лід, навіть поблизу екватора, що є новиною", - сказав Лі.
Ще належить з'ясувати, чи може водяний лід все ще зберігатися під світлими відкладеннями, чи він повністю зник. "Наразі водяний лід не є стабільним на поверхні Марса поблизу екватора на таких висотах. Тому не дивно, що ми не виявляємо жодного водяного льоду на поверхні. Можливо, що весь водяний лід льодовика вже сублімувався. Але є також імовірність, що частина його все ще може бути захищена на невеликій глибині під сульфатними солями".
Автори дослідження проводять аналогію зі стародавніми крижаними островами на дні солоних озер, або саларів, в Альтіплано в Південній Америці. Там старий льодовиковий лід залишався захищеним від танення, випаровування та сублімації під ковдрами яскравих солей. Лі та його співавтори припускають, що подібна ситуація пояснює, як сульфатні солі на Марсі можуть забезпечити захист льоду, вразливого до сублімації, в низьких широтах планети.
Якщо на Марсі на невеликій глибині в низьких широтах все ще зберігається водяний лід, це матиме наслідки для науки й освоєння планети людиною. "Бажання висадити людей у такому місці, де вони могли б добувати водяний лід з ґрунту, змушує планувальників місій розглядати місця, розташовані у вищих широтах. Але в останніх зазвичай холодніше та складніше для людей і роботів. Якби існували екваторіальні райони, де лід можна було б знайти на невеликій глибині, то ми отримали б найкраще з обох середовищ: тепліші умови для дослідження людиною і все ще доступ до льоду", - каже Лі.
Однак Лі попереджає, що ще потрібно виконати велику роботу: "Тепер нам належить визначити, чи присутній у цьому реліктовому льодовику водяний лід і в якій кількості, а також чи можуть інші світлоколірні відкладення також мати або мали багатий льодом субстрат".
Цікаві новини та факти про Марс можна дізнатися тут: https://ostannipodii.com/st/mars/.
