Найближчий проліт за 20 років надав дивовижний вид на супутник Юпітера Іо
Минуло два десятиліття відтоді, як ми зблизька розглядали найбільш вулканічний світ Сонячної системи, і за цей час технології камер та обробки зображень значно вдосконалилися.
Іо — це світ, не схожий на інші, принаймні в межах Сонячної системи. Виверження 400 активних вулканів постійно вивертають його навиворіт.
Космічний апарат “Юнона” надав приголомшливі зображення цього супутника Юпітера, зроблені під час його першого близького прольоту повз Іо, розповідають OstanniPodii.com.
Іо був відкритий понад 400 років тому, що, разом з іншими трьома галілеєвими супутниками, потрясло астрономію. Згодом астрономи помітили, що він має червоний колір, тоді як три інші великі супутники Юпітера — білі.
Місії “Вояджера” виявили особливість цього світу: на ньому постійно відбуваються виверження вулканів. Більшість інших супутників газових гігантів вкриті льодом, але на поверхні Іо багато сірки.
Тепер, пролітаючи на висоті лише 1500 кілометрів над поверхнею Іо, “Юнона” повернула приголомшливі знімки, які будуть ще багато років вражати уяву.
“Юнона” перебуває на орбіті Юпітера вже сім років, але більшу частину цього часу увага зонда була зосереджена на самій планеті. Лише зараз увага перемикається на супутники.
Близьке проходження — це більше, ніж просто отримання зображень поверхні у високій роздільній здатності. Іо та Європа оточені пончикоподібними кільцями іонів завдяки їхньому розташуванню у величезному магнітному полі Юпітера. “Юнона” пролетіла крізь це. Зібрані дані мають бути важливими з наукової точки зору, а також будуть використані для підготовки наступних місій JUICE і Europa Clipper до безпечного прольоту повз нього.
“Юнона” здійснить ще один близький проліт повз Іо 3 лютого. Гравітація Іо вже скоротила орбітальний період космічного апарату з 38 до 35 днів, а наступний проліт зменшить його до 33 днів. Цей проліт дозволить планетологам порівняти зображення, щоб знайти зміни на поверхні Іо за короткий проміжок часу. Наступні прольоти повз Іо відбуватимуться кожного другого разу, коли Юнона наближатиметься до Юпітера, але жоден з них не буде таким близьким, як ці два.
Інтенсивний вулканізм Іо пояснюється тим, що його надра постійно розтягуються та розслабляються через мінливу відстань від Юпітера й гравітаційне тяжіння супутників. На більш комфортній відстані Європи від гравітаційного колодязя ці ефекти створюють достатньо тепла, щоб розтопити лід під зовнішньою оболонкою та створити внутрішній океан. Знаходячись ближче до планети, Іо генерує набагато більше тепла, розплавляючи гірські породи та змушуючи магму прориватися крізь поверхню. У цьому процесі Іо втратив майже всю свою воду, що зробило його найщільнішим супутником Сонячної системи.
Іо настільки вулканічний, що вважалася єдиним світом в Сонячній системі, окрім газових гігантів, без ударних кратерів. Однак лише минулого місяця з’явилися докази того, що це, ймовірно, не так. Знімки, зроблені під час цих близьких прольотів, будуть ще переглядатися у пошуках нових прикладів.
