Приголомшливі “блакитні” пульсації на Марсі показують, яким шляхом дме вітер
Те, що виглядає як брижі на блакитному піску, який покриває марсіанський ландшафт, робить Червону планету ще більш інопланетною, ніж зазвичай.
Однак разюче забарвлення — це не те, чим здається. Щоб побачити справжню красу, потрібно заглянути трохи глибше, ніж її макіяж.
Знімки, зроблені космічним апаратом “Марсіанський розвідувальний супутник” (MRO) на початку цього року, були піддані обробці у так званих “хибних кольорах”, що перетворило ледь помітні довжини хвиль світла на ефектні палітри, які інакшим чином ми не можемо розрізнити.
Це покращення виглядає насправді дивовижно красиво, але воно зроблено не просто для того, щоб трохи прикрасити Марс. Обробка даних таким чином підкреслює контрастність регіонів та особливості марсіанської поверхні, та надає вченим-планетологам справді хороший інструмент для розуміння геологічних та атмосферних процесів, які відбуваються нижче за орбіту MRO.
Регіон, відображений MRO, — це кратер Гамбоа у північній півкулі Марса. Зображення зроблено з разючою роздільною здатністю, кожен піксель відповідає 25 сантиметрам.
Найдрібніші брижі на вершинах багатьох великих пагорбів відділені одна від одної всього кількома метрами. У якийсь момент вони зливаються, утворюючи невеликі насипи, які розходяться від дюн, що здіймаються, на відстань близько 10 метрів одна від одної.
Забарвлені в яскраво-синій колір, ці структури середнього розміру легше розрізнити серед моря брижів та великих піщаних хвилі.
Відомі як еолові поперечні хребти, або ТАР, ці структури середнього розміру складаються з піску, що містить дуже грубих частинок. За даними НАСА, посилений колір великих дюн і TAR вказує на продовжувані ерозійні процеси.
“Мега брижі виглядають синьо-зеленими на одній стороні покращеного зрізу кольорів, а TAR — більш яскраво-синіми на іншій”, — вказується сайті НАСА.
“Це може бути пов’язане з тим, що TAR активно рухаються під дією вітру, очищаючись від темного пилу та роблячи його яскравішим. Всі ці різні особливості можуть вказувати на те, в який бік віяв вітер, коли вони утворилися. Можливість вивчати таку різноманітність так близько один до одного дозволяє нам побачити їхній взаємозв’язок, порівняти та зіставити особливості, щоб зрозуміти, з чого вони складаються і як утворилися”.
Іноді для того, щоб дізнатися про щось нове, ба більше оцінити чудеса Всесвіту, потрібно лише трохи змінити сприйняття.
